Вітаю всіх своїх друзів, підписників і навіть тих, хто ще не підписався. З вами Степан, і, як завжди, ми продовжуємо відкривати для вас цікаві місця.
Сьогодні у нас на черзі велике і давно обіцяне явище — житловий масив Відрадний. Чому він цікавий? Тому що це, друзі, один із найбільших житлових районів Києва. У свій час тут проживало стільки людей, що це було більше, ніж у таких містах, як Вінниця чи Біла Церква разом узятих. Загалом це понад 22 мікрорайони.
Отже, сьогодні ми поговоримо про те, які таємниці приховує цей район, які історичні реінкарнації він пережив, які тут є цікаві архітектурні об’єкти та природні локації, а також які видатні українці тут мешкали або мешкають. Тож не перемикайте — дивіться до кінця, буде цікаво.
На одній із перших детальних мап, складених інженером Таїровим у 1892 році, вперше подається детальне планування території сучасного масиву Відрадний. І, до речі, місцеві мешканці були б дуже здивовані, дізнавшись, що колись тут знаходилися каналізаційні поля.
Сморід стояв настільки сильний, що жити тут було просто неможливо, і фактично тут ніхто не жив. До початку ХХ століття територія сучасного житлового масиву Відрадний була незаселеною.
Неподалік розташовувався Політехнічний інститут, і вся каналізація звідти стікала саме сюди, вниз. Ситуація виправилася лише після будівництва каналізаційного колектора, коли всі нечистоти відвели. Таким чином територія поступово очистилася, і з’явилася можливість для заселення.
І вже на самому початку Першої світової війни, у 1914 році, поміщик Костянтин Яниховський заснував хутір Відрадний.
Передумовами його появи стали не лише вирішення проблем із каналізацією, а й вигідне розташування — зокрема наявність дороги стратегічного значення, так званої Старожитомирської. Її фрагменти можна знайти і сьогодні — наприклад, у районі вулиці Сєченова. Там навіть місцями збереглася стара бруківка.
Зараз ця територія — переважно промзона. І фактично від того хутора залишилася лише одна вулиця, яка раніше називалася Радіщева, а зараз — Волноваська.
У подальшому Відрадний пройшов три реінкарнації: спочатку це був хутір, потім — селище, а згодом — повноцінний житловий масив. І вся ця трансформація відбулася буквально за 40–50 років.
Сама назва «Відрадний» означає щось спокійне, затишне. Є навіть версія, що Яниховський обрав її спеціально, щоб певним чином «перекрити» негативний імідж території, пов’язаний із каналізаційними полями.
Також існує версія, що неподалік залізничної гілки тут зупинялися козаки, які прямували на фронти Першої світової війни, і саме від слова «відрада» могла піти назва місцевості.
Серед цікавих мешканців Відрадного варто згадати видатного краєзнавця, письменника та колекціонера — Віктора Геннадійовича Киркевича. Він був власником однієї з найбільших колекцій історичних документів і гравюр, пов’язаних із гетьманом Іваном Мазепою.
Його часто можна було побачити на Андріївському узвозі у вихідні, де він неспішно продавав свої книжки поруч із музеями.
Особисто для мене Віктор Киркевич був певною мірою вчителем у сфері екскурсійної справи. Саме завдяки його матеріалам і підходу я колись починав свої перші екскурсії.
Мені дуже подобався його стиль — легкий, іронічний, з тонким гумором. Він завжди казав: «Гаслом доброго гіда має бути правило — бреши, але не забрехуйся».
На жаль, Віктор Геннадійович помер кілька років тому.
До речі, він згадував, що саме на території хутора Відрадний у свій час зупинявся перед відправкою на фронт один із відомих персонажів радянських анекдотів — Василь Чапаєв. Разом із ним у цих історіях фігурує і його ад’ютант Петька.
Ці персонажі були своєрідними маркерами народного ставлення до радянської влади — через гумор і сатиру.
Цікаво, що заснований Яниховським хутір Відрадний спочатку планувався як дачне селище приблизно на 80 ділянок. Воно складалося всього з двох вулиць — Пушкінської та Костянтинівської (названої на честь власника).
Сьогодні Костянтинівська вулиця частково збереглася, але вже під назвою Волноваська, і знаходиться серед промислової забудови.
Хутір Відрадний можна навіть назвати своєрідним «антирекордсменом» за короткий термін існування як дачне поселення — він проіснував трохи більше ніж десяток років.
Пізніше він перетворився на звичайне селище, яке поступово поглинула промислова зона. На сьогодні від історичного хутора не залишилося жодної будівлі.
Ми можемо лише уявити, як він виглядав, за старими фотографіями. Наприклад, з архівів дослідників Відрадного, де є зображення сусідніх хуторів — таких як Грушки, що знаходилися ближче до сучасної станції метро Берестейська.
І приблизно так само виглядав і хутір Відрадний.
Цікаво, що навіть коли почалося заселення вже нового житлового масиву (тобто третя «реінкарнація» Відрадного), багато людей ще мали прописку «хутір Відрадний» і навіть отримували листи на цю адресу.
У 1930-ті роки поруч із хутором Відрадний планувалося будівництво селища для працівників верстатобудівного заводу. Але згодом від цієї ідеї відмовилися, і забудову перенесли ближче до району сучасної станції метро Берестейська.
Також мало хто знає, що у 1930-х роках тут планували облаштувати льотне поле товариства «Динамо». Воно мало розташовуватися на території сучасного Відрадного, приблизно в районі бульвару Вацлава Гавела. Тобто уявіть — тут могло бути власне летовище.
Крім того, саме у 1930-х роках була спроєктована одна з головних осей майбутнього району — це нинішній проспект Відрадний та бульвар Вацлава Гавела. Щоправда, тоді ці плани повністю реалізувати не вдалося.
Пізніше частину старої Житомирської дороги було відрізано залізницею, а транспортні потоки перенаправили, зокрема, на Берестейський проспект.
Зараз я знаходжусь у промзоні, на вулиці Волноваській — це фактично та територія, яка залишилася від старого хутора Відрадний. Саме тут колись проходила стара Житомирська дорога.
І ще один цікавий момент — десь саме тут, а не там, де багато хто думає, бере початок річка Либідь. Багато хто вважає, що витік десь у районі парків, але насправді значна частина цієї річки захована в колекторі.
Вона починається тут, далі проходить під землею і лише місцями виходить на поверхню у вигляді струмків і ставків. Це ціла окрема тема, і ми ще обов’язково про неї поговоримо.
Після Другої світової війни хутір Відрадний фактично зникає. На його місці починається активне будівництво промислових підприємств.
Зокрема, тут з’являються такі заводи, як «Київтрактородеталь», авторемонтні підприємства, а також об’єкти, пов’язані з будівництвом метро.
Саме з цього моменту починається друга велика сторінка в історії Відрадного — створення селища метробудівців.
Це було фактично окреме містечко, яке будували для працівників метробуду. Причому воно з’явилося не точно на місці старого хутора, а трохи осторонь, у чистому полі.
Дуже швидко там виросло повноцінне житлове середовище — з будинками, школами, дитсадками.
Архітекторами цього селища були Борис Ведерников та Ігор Масленков. До речі, Масленков також брав участь у проєктуванні станцій київського метро — таких як «Хрещатик», «Вокзальна», «Гідропарк», «Поштова площа» та інших.
Тут же будували підприємства для виробництва елементів метро — зокрема, конструкцій для тунелів.
Поруч із заводами створили житлове містечко, яке й сьогодні можна впізнати, якщо придивитися уважніше. Воно відрізняється від типових «хрущовок» Відрадного — тут є сталінська забудова з іншою архітектурою.
Цікаво, що навіть школу для дітей метробудівців будували з використанням матеріалів, які залишалися після будівництва метро. Існує навіть легенда, що там могли використовувати елементи тунелів.
На початковому етапі це селище було повністю автономним. Люди жили у гуртожитках, і навіть був окремий жіночий гуртожиток для працівниць метробуду.
Жінки, до речі, теж активно працювали на будівництві метро — це була цілком звична практика.
Крім того, тут були свої медичні заклади, школи, дитсадки. Опалення було автономним — кожен будинок мав власну котельню.
І навіть сьогодні можна побачити залишки цієї інфраструктури — наприклад, старі димарі котелень.
Є також цікава версія, що у будівництві цих будинків брали участь німецькі військовополонені. Але це питання дискусійне — частина дослідників вважає це міфом.
Проте такі історії активно обговорюються серед місцевих мешканців, і це теж частина живої історії району.
До речі, у цьому селищі збереглися унікальні ліхтарі. Є навіть версія, що їх могли привезти або адаптувати зі станцій метро, хоча це також не має однозначного підтвердження.
Місцеві мешканці дуже ревно ставляться до таких деталей. Наприклад, коли нещодавно хотіли замінити ці ліхтарі на нові, люди виступили проти і відстояли їх.
Це, до речі, рідкісний випадок для Києва, коли мешканці змогли зберегти такі елементи середовища.
Наприкінці 1950-х років починається третя, наймасштабніша трансформація Відрадного — будівництво великого житлового масиву.
Неподалік зводять домобудівний комбінат №3 — фактично завод, де виробляли панелі для майбутніх будинків.
І за дуже короткий час тут виростає величезна кількість житла.
Відрадний стає одним із перших масштабних житлових масивів Києва після Першотравневого.
Сьогодні це понад 22 квартали плюс ще низка прилеглих територій, які формально можуть не входити до масиву, але фактично є його частиною.
Наприклад, так звана «Чугуївка» — це окрема локальна територія зі своїм характером, розташована між проспектом Берестейським, промзоною та основною частиною Відрадного.
Фактично Відрадний можна сміливо назвати «містом у місті». На початку забудови майбутнього масиву будівельники створили для себе кілька тимчасових житлових будівель.
Деякі з них збереглися й донині. Наприклад, будинок на проспекті Відрадному, 51, який серед місцевих відомий під неофіційною назвою «Байконур». Це один із перших будинків, збудованих тут ще для самих будівельників.
Далі буквально за кілька років район почав активно забудовуватися типовими п’ятиповерхівками — так званими «хрущовками». Їх звели у величезній кількості, і саме вони сформували основний вигляд масиву.
Проте тут з’явилися й експериментальні будинки. Зокрема, так звана дев’ятиповерхова «коробочка», яку в народі називали «хрущовка, перевернута догори ногами».
Це була друга модифікація хрущовського житла — більш комфортна: з роздільними кімнатами, балконами, окремим санвузлом.
Такі будинки стали своєрідним проривом на той час. Багато хто, хто там жив, відзначав, що вони суттєво відрізнялися від стандартних хрущовок.
Цікаво, що вперше такі будинки з’явилися саме тут, на Відрадному, а вже потім їх почали масово будувати по всьому Києву.
Під час проєктування району намагалися врахувати помилки попередніх масивів. Зокрема, створили систему широких проспектів, які ніби «обіймають» район.
Так сформувалося велике транспортне кільце — проспект Відрадний та бульвар Вацлава Гавела. Це забезпечило зручну транспортну інфраструктуру.
Щоб урізноманітнити одноманітну забудову, тут також використовували елементи монументального мистецтва — зокрема мозаїчні панно.
На жаль, значна частина цих об’єктів була втрачена — частково знищена, частково закрита утепленням будинків.
Але деякі ще збереглися, і це дуже цінна частина міської культури.
Через увесь масив проходить ще одна важлива артерія — швидкісний трамвай. Це був один із перших таких проєктів у Радянському Союзі.
Він фактично «розрізає» Відрадний і забезпечує швидке сполучення з іншими районами міста.
Якщо говорити про рельєф, то район знаходиться на висоті приблизно 190–195 метрів над рівнем моря. І саме тут бере початок річка Либідь.
Цікаво, що за своїми характеристиками вона має доволі великий перепад висот — фактично як невелика гірська річка.
Колись на території Відрадного були величезні фруктові сади, які належали партійній верхівці. Це був так званий «радгосп», який постачав продукцію для еліти.
Згодом ці сади розділили, і на їх основі з’явилися два відомі парки — Відрадний та «Орлятко».
І сьогодні це головні зелені зони району. Тут є ставки, залишки старих насаджень, природні ландшафти.
Саме в цих парках можна побачити витоки струмків, які формують річку Либідь.
У парку «Орлятко», наприклад, ще кілька десятиліть тому був ставок із природними берегами, який пізніше укріпили бетоном.
Такі ж зміни відбулися і в парку Відрадний — це зробили для того, щоб утримувати воду.
У 1980-х роках тут також було створено невелике містечко атракціонів. Воно проіснувало недовго — у 1990-х його демонтували.
Сьогодні про нього пам’ятають лише старожили та архівні фотографії.
У парку «Орлятко» і сьогодні можна зустріти дуже різних «мешканців» — від собак до черепах у ставках. Це додає району особливого шарму.
Якщо говорити про інфраструктуру, то на Відрадному було чимало культурних об’єктів.
Наприклад, кінотеатр «Тампере» — дуже популярне місце у свій час. Його відкрили у 1960-х роках, і він вміщував близько тисячі глядачів.
Пізніше він занепав, змінював функції, а зрештою був закритий.
Також тут були клуби, будинки культури, різні неформальні місця — наприклад, клуби при заводах.
Один із таких об’єктів — будинок культури заводу «Росток». Це була типова будівля 1950-х років, але вона відігравала важливу роль у культурному житті району.
Цікаво, що саме тут у 2000-х роках відкрився один із перших ЛГБТ-клубів у Києві.
З часом багато таких місць зникли або змінили своє призначення.
Ще один важливий об’єкт — медмістечко. Воно розташоване на території Відрадного і є великим медичним центром.
До речі, раніше на цьому місці були зовсім інші об’єкти — навіть бараки та господарські споруди.
З часом усе це знесли, і на їх місці з’явився сучасний медичний комплекс.
Сьогодні Відрадний продовжує активно розвиватися. Частину старих промислових зон забудовують житловими комплексами.
Наприклад, на місці деяких заводів уже з’явилися нові будинки.
Є навіть приклади реновації — коли старі промислові будівлі переобладнують під житло.
Окремо варто поговорити про людей — адже саме вони формують справжню історію району.
На Відрадному у різні часи жили дуже різні персонажі — від науковців і митців до бізнесменів і доволі неоднозначних особистостей.
Наприклад, тут свого часу проживав відомий український бізнесмен і меценат Гарік Корогодський. Він неодноразово згадував про своє дитинство на Відрадному і навіть описував його у своїх книжках.
Зокрема, він розповідав про місцевий побут, двори, атмосферу — і навіть про те, як у їхній родині жартома називали об’єднаний санвузол «гаванна».
Корогодський також згадував, що з часом викупив квартиру свого дитинства і навіть планував відновити атмосферу тих років.
До речі, він навіть казав, що хотів би викупити сусідній будинок і знести його, щоб повернути двору первісний вигляд. Така собі дуже емоційна прив’язаність до місця.
Якщо говорити про сучасні історії успіху, то саме на Відрадному працювала студія компанії GSC Game World.
Саме тут створювалися культові ігри «Козаки» та S.T.A.L.K.E.R., які принесли розробникам світову популярність і великі гроші.
Фактично можна сказати, що з одного невеликого куточка Відрадного виросли проєкти світового рівня.
Серед відомих мешканців району також варто згадати хореографа Григорія Чапкіса, який довгий час жив саме тут.
А ще — поета Олексу Могильного. Його часто називають «трубадуром Відрадного».
Він писав про цей район, про його атмосферу, про людей, про життя на околиці Києва. У його творах Відрадний постає дуже живим і справжнім.
Він описував, як сюди з’їжджалися люди з різних куточків, як формувалося нове середовище, як виникала своя локальна культура.
І взагалі, Відрадний у певний момент став своєрідним «зрізом» радянського суспільства — тут жили люди з різних регіонів, з різним досвідом, з різними поглядами.
Через це тут виникали і конфлікти, і цікаві соціальні явища.
Наприклад, існувало навіть умовне «протистояння» між Відрадним і сусідніми районами, зокрема Чоколівкою.
Межею часто вважали залізницю, яку місцеві називали «вал» — через те, що вона проходить у штучному насипі.
Такі речі сьогодні можуть здаватися дрібницями, але саме вони формують локальну ідентичність.
Звісно, були і менш приємні сторінки історії — наприклад, кримінальні авторитети, неформальні угруповання, різні «точки» і свої легенди.
Але це теж частина реального життя району.
Якщо говорити про культурні об’єкти, то їх на Відрадному було багато, але, на жаль, не всі дожили до сьогодні.
Багато будівель занепали або були знесені.
Наприклад, кінотеатр «Тампере», про який ми вже згадували, або різні клуби та будинки культури.
Також у районі є кілька закинутих або недобудованих об’єктів — наприклад, басейн, окремі корпуси навчальних закладів, старі промислові будівлі.
Але водночас з’являються і нові проєкти — житлові комплекси, громадські простори, оновлені парки.
Сьогодні Відрадний активно розвивається. Забудовуються колишні промзони, з’являється нова інфраструктура.
Наприклад, на місці старих заводів будують житло. Один із цікавих прикладів — перетворення промислової будівлі на житловий комплекс.
Це досить рідкісне явище для Києва, але такі кейси вже є.
Звичайно, є і проблеми — наприклад, із шумоізоляцією у таких будинках або з інфраструктурою.
Але це частина процесу трансформації міста.
Загалом Відрадний — це дуже цікавий район, про який можна говорити ще дуже довго.
Тут є і історія, і архітектура, і природа, і людські історії.
І, мабуть, найважливіше — це те, що справжня історія району створюється не лише архітекторами чи чиновниками, а звичайними людьми.
Їхні спогади, їхні назви, їхні історії — це те, що не потрапляє в підручники, але формує живу пам’ять.
Тому якщо вам є що додати — обов’язково пишіть у коментарях.
Можливо, я щось не згадав, і разом ми зможемо доповнити цю історію.
Дякую всім, хто дивиться, підтримує і пише коментарі.
